Голяндія

Пародійний текст «Голяндія» Дмитра Бузька є одним із перших так званих антироманів і в українській, і у світовій літературі. Опираючись за засадничі настанови футуристів, автор руйнує традиційну манеру оповіді, конструюючи у своєрідне ціле фрагменти різножанрових текстів — репортажу з місця подій, любовного роману, заміток із літтеорії, а також цілком авангардного для українського читача середини 1920-х кінотексту із притаманними цьому синтетичному жанру динамікою, миттєвим перефокусуванням на різні сцени, різкими змінами оптики й висвітлення місця (й) подій із різних позицій і в різних ритмах. У цьому «лівому романі» окреслено життя сільської комуни, яка є і мікромоделлю сім’ї-родини, і макросвіту — суспільства загалом, із перипетіями та викликами, які регулярно постають перед соціумом: взаємини між бідними й багатими, паралелі між митцями й трудівниками, питання совісті й честі, а також «полові питання», які автор відкрито озвучує і подає варіанти вирішення, що як на 1929 рік звучить доволі відверто. У книзі вміщено нарис Д. Бузька про початки українського кінематографу, оскільки письменник був редактором ВУФКУ й автором кількох кіносценаріїв, зокрема й одного з перших українських фільмів «Лісовий звір» (1926), який написав за мотивами власної автобіографічної повісті. ✦ Чому це видання варте вашої уваги? - Це один із перших українських антироманів. Дмитро Бузько свідомо руйнує звичну конструкцію роману й перетворює текст на гру з літературними формами. Дослідники називають твір одним із перших антироманів в українській і світовій літературі. - Література, змонтована за законами кіно. У тексті поєднано репортаж, любовний роман, літературно-критичні нотатки та кінотекст. Сцени можуть різко змінювати одна одну, змінюються ракурс, темп і спосіб подачі – ніби читач дивиться змонтовану кіноплівку. Для українського читача середини 1920-х це був надзвичайно авангардний прийом. - Іронія тут – не просто прикраса. Бузько пародіює шаблонні соціальні романи про село, висміюючи їхню схематичність і передбачуваність. Тому за історією комуни стоїть ще одна історія – про те, якою не повинна бути література. - Питання, які для 1929 року звучали дуже сміливо. У центрі уваги – не лише життя комуни, а й нерівність між бідними та багатими, взаємини митців і трудівників, совість і честь, особисті стосунки та сексуальність. Причому питання статевих стосунків Бузько порушує відкрито й пропонує різні варіанти їх осмислення – для літератури того часу це було досить відверто. - Комуна як маленька модель суспільства. Сільська комуна в «Голяндії» працює не просто як місце дії. Через неї автор розглядає ширші суспільні проблеми: як люди співіснують, що відбувається зі стосунками, коли стикаються різні цінності та соціальні позиції. - Бузько дивився на літературу очима кінематографіста.