Остання бібліотека

Про людину можна багато чого дізнатися за книжками, які вона обирає в бібліотеці. Джун Джонс працює помічницею у бібліотеці і вірить, що кожна книжка має власний унікальний запах, а запах бібліотеки — це поєднання ароматів тисячі різних історій. Увесь свій час вона проводить за читанням — працює з книжками, повертається додому до книжок та й розважається, перетворюючи людей навколо на персонажів історій. Єдине, що Джун не любить — це виходити у світ. Але одного дня бібліотека, яка зберігає найдорожчі спогади про її матір, опиняється під загрозою закриття. Саме тому Джун з пані Б, що злісно критикує романи Ішіґуро і Маркеса, шкільним другом і фанатом «Гри престолів» Алексом Ченом, восьмирічним Джексоном, що любить читати  «Володаря мух», та групою інших чудернацьких місцевих жителів вирішує боротися за збереження найдорожчого місця в Чалкоті і вперше після смерті матері відкривається іншим людям. Щоб врятувати бібліотеку і книги, які так багато означають для кожного з них, Джун мусить нарешті змінити своє життя. Адже бібліотека — це не лише книжки і рятуючи її — є шанс врятувати себе. Зворушлива історія про скорботу, любов і силу спільноти. Серед безлічі кумедних порівнянь ви дізнаєтесь чим пахнуть «Таємний сад» і «Чарлі і Шоколадна фабрика». Впізнаєте серед героїв тих, хто читав «Володаря мух» чи «Олівера Твіста». Наповнена гумором, дивакуватими книголюбами і несподіваними сюжетними поворотами. Цитати з книги: — На щастя, твоя мама також любила джин та плітки, інакше ми нізащо не подружилися б, — Лінда сьорбнула трохи чаю. — Я вчора якраз згадувала — а пам’ятаєш, як на твій сьомий день народження ми спекли для тебе торт за мотивом «Чарлі та шоколадної фабрики»? Ми намагалися створити великий скляний ліфт, але трошки випили і весь торт перекосило, немов Пізанську вежу, — Лінда реготнула, розливши трохи гарячого чаю на канапу.  — У вас завжди виходили найкращі святкові торти, — усміхнулася Джун. На її шостий день народження мама з Ліндою приготували торт з велетенським павуком та блискучою рожевою свинкою з «Павутиння Шарлотти», а на десятий намагалися зліпити Герміону та Геґріда з «Гаррі Поттера» із цукрової помадки, хоча вийшли їм радше персонажі з якогось фільму жахів. Джун сіла за свій стіл та кілька разів глибоко вдихнула, наповнюючи легені заспокійливим запахом бібліотеки. У дитинстві вона вірила, що кожна книжка має власний запах, унікальний для її історії, а запах бібліотеки був поєднанням ароматів тисяч різних оповідей. Якось вона описала свою теорію мамі, пояснюючи, що у дитячій кімнаті пахне найкраще, адже всі знають, що дитячі книжки розповідають наб