Крізь темряву пливу

Ніжна і пристрасна історія першого кохання двох молодих людей, які опинилися по різні боки політичного розколу на початку 1980-х років у Польщі на тлі жорстокого занепаду комунізму. Від сп'яніння першого кохання до тихої меланхолії дорослішання та розлуки, «Крізь темряву пливу» — це потужна суміш романтики, повоєнної політики, інтриг та історії. Спонукає до роздумів та досліджує свободу і кохання у всіх його втіленнях. Випадкова зустріч Людвіка і Януша біля річки у літньому сільськогосподарському таборі  переростає в пристрасний роман. Опинившись у прекрасному природному світі, віддаленому від суспільства та упереджень, Людвік і Януш закохуються. Але в суспільстві, що жорстоко поділене на  репресивно комуністичну  та католицьку ідеології пристрасть, яку вони поділяють, абсолютно немислима.  Літо кохання завершується. Януш швидко підіймається в партійних лавах і отримує посаду в міністерстві. Людвіка тягне до імпульсивних актів протесту, він не може ігнорувати економічну нерівність навколо. Таємне кохання і особисті політичні розбіжності знищують їх, оскільки обидва чоловіки борються за виживання в умовах режиму, що перебуває на межі колапсу. Потужна суміш романтики, повоєнної політики, інтриг та історії. Ліричний, чуттєвий, захопливий і напружений літературний дебют Томаша Єндровського, що спонукає до роздумів, досліджує свободу і любов у всіх її втіленнях. «Деякі речі не зітреш мовчанням. Є люди, які прибирають владу над тобою, хочеш ти того чи ні. Тепер я починаю це розуміти. Є люди та події, які змушують тебе втратити голову. Вони, як гільйотини, розтинають твоє життя навпіл: на мертве і живе, на до і після.» «Всі ці роки нам давали можливість дивитися іноземні фільми, дозволяли проблиски світла по той бік Стіни, свободи, якої ми не мали. Невже вони справді думали, що ми будемо вічно німі?» «Я думав про фотографа і його мужність, уявляючи, як фотографія виїхала з країни: рулон плівки, контрабандою перевезений до Західної Німеччини в потайній кишені чи в порожньому тюбику з‑під зубної пасти. Безіменні постаті, зненацька помічені по той бік історії, стиснуті, згорнуті в кишені незнайомця. Що б не відбувалося у світі, яким би жорстоким чи дистопічним він не був, не все втрачено, якщо є люди, які ризикують собою, щоб це задокументувати.» «Маленькі іскри теж викликають пожежі.» «— Ми просто стоїмо в черзі за можливістю, в черзі за чимось, може, за нічим, — мовила старенька зі своєю сумною і люблячою усмішкою. — Але це минеться, любий. Навіть найдовша черга врешті-решт розсмоктується.» Переклад — Марина Жойа.