Критика п'яного розуму

Цей роман - не для рафіновано-цнотливого читача, який існує поза простором і часом, а для тих, хто сприймає сьогодення без показової заангажованості. Непередбачуваність сюжету відразу захоплює, залучаючи до життя типових представників львівського соціуму, де ірреальне подається на тлі буденності. Петро, Антон і решта представників «гільдії наливайок» крізь призму «Пʼяного розуму» - це неповторні характери наших сучасників, в якому б абсурдному світі вони не існували. Розвиток сюжетних ліній на межі фантазії й дійсності тримає читача в напрузі в атмосфері знайомої нам «барної культури» з «ароматом свіжозмеленої кави» й, звичайно ж, алкоголю, який «має цікаву суперсилу: хороший настрій перетворювати на ейфорію». Герої блукають поза зоною комфорту в пошуках щастя, бо «щасливі люди - завжди красиві», та й узагалі - «щастя - це подарунок долі». Тож дочитайте роман до кінця, й ви зрозумієте, чому не потрібно жити минулим, цінувати сьогодення й будувати світ, в якому волієте опинитися завтра. Нехай вам на це не бракує часу.